Українська назва: Перстач білий,

латинська: Potentila alba L.

російська назва: лапчатка белая

народні назви: п'ятипал, п'ятиперсник, п'ятилистник.

 

Перстач білий відноситься до великої родини розових, Це хоча досить рідка але досить відома рослина. Всього в природі налічується понад 300 видів перстачів. Найбільш відомі і поширені з них це перстач прямостоячий (калган), перстач гусячий (часто росте як бур'ян на подвір'ях та перстач білий. За зовнішнім виглядом вони дуже різні, хоча доводилося бачити в Інтернеті, коли описують перстач білий а фото виставляють перстачу прямостоячого (калгану) чи навіть чистотілу. А люди дивляться, читають і потім “лікуються”. Я вирощую перстач білий в своєму саду з 1998  року, знаю про нього більше ніж ті, хто за місто виїжджає тільки на пікніки, тому і до змісту таких сайтів ставлюся досить критично.

 

Загальні відомості: Багаторічна рослина 10-30 см висоти з товстим (10-15 мм) малорозгалуженим , довгим (до 50 см і більше) чорно-бурим кореневищем, світлим на зрізі, вкороченими багаторічними вегетативними і однорічними пагонами, які формують прикореневу розетку. Вегетативні пагони з лусковидними листками розвивається щорічно з верхової бруньки головної осі рослини, а пазушні бруньки формують бокові пагони, розвиток яких поступово приводить до припинення діяльності верхової бруньки.  Генеративні квітконосні пагони розвиваються в пазухах низових листків. Листки різні. Прикореневі листки на довгих черешках, пальчато-складні, складаються з 5 обернено-ланцетних листочків, (звідси і друга назва -п'ятипал) одна зверху темно-зелені, знизу шовковисті, з темно-бурими прилистниками. Стеблеві листки невеликі, лусковидні, з маленькими яйцевидно-ланцетними прилистниками. Вся рослина покрита притиснутими шовковистими сріблястими волосками. Цвіте в квітні-червні. Має легкий приємний запах. При сприятливих умовах і теплій погоді окремі рослини можуть неінтенсивно цвісти і восени, до середини листопада. Квіти білі, до 3 см в діаметрі, на довгих квітконосах, зібрані в 2-5 верхівкові напівпарасольки. Квітконоси коротші від листкових черешків. Вінчик з 5 вільних пелюсток, чашечка з підчашею опушені, п'ятинадрізані. Тичинок і маточок багато. Зав'язь верхня. Плоди — дрібні горішки, морщинисті, при основі волосисті. Дозрівають в липні-серпні. Розмножуються рослина вегетативно, рідше самовисівом насіння. При штучному розведенні гарно розводиться поділом куща весною (березень) чи пізно восени (жовтень).

Екологія та поширення.
Росте в достатньо освітлених місцях в мішаних широколистяно-ялицевих та соснових лісах, по трав'янистих схилах, іноді серед чагарників. Полюбляє свіжі родючі супіщані та суглинисті грунти. Суцільних зарослів не формує. В культурі можна вирощувати перстач білий з розрахунку 5-8 рослин на 1 квадратний метр. Але треба мати на увазі, що для лікувальних цілей рослину треба вирощувати в притінених місцях (в тіні дерев) а кореневища брати з рослин не молодше 3-4-річного віку. Тому для себе варто мати в саду 3-4 невеликі грядки, з яких почергово викопувати кореневища для ліків.

Поширення. Поширений перстач білий в Середній і Східній Європі, зокрема в Українському Поліссі,  південних та центральних районах Білорусії, центральних районах європейської частини Росії, на Балканах. Рідше зустрічається в центральних та південних районах України. Іноді його розводять на квітниках біля будинків.

Хімічний склад: Унікальна цінність перстачу білого полягає в тому, що він є ніби суперконцентратором багатьох необхідних людині хімічних елементів. Не дивлячись на свою ніби-то крихкість, він містить майже всю таблицю Менделєєва по макро та мікроелементах. В його складі є глікозиди, амінокислоти, майже два десятки макро та мікроелементів, зокрема срібло, залізо, мідь, цинк, алюміній, нікель, кобальт, літій, вісмут та інші. Деяких з них, зокрема цинку, селену, магнію та ряду інших в кореневищах перстачу білого знаходиться в декілька разів більше, ніж в інших відомих лікарських рослинах. Тому при  використанні перстачу білого в першу чергу нормалізується мінеральний і сольовий баланс в організмі, потім вирівнюється гормональний баланс, внаслідок чого приходять до норми обмінні процеси всього організму.

    

                                   Лікувальні властивості перстачу білого:

Перстач білий дуже популярний серед знавців народної медицини як радикальний засіб для лікування багатьох захворювань. Але в першу чергу він використовується для лікування хвороб щитовидної залози, нормалізаціїї її функцій.  Одне лише те, що через щитовидну залозу проходить уся кров людини за 17 хвилин і збагачується необхідними гормонами, вказує, що вона відіграє величезну роль для здоров'я. І якщо у роботі цього малесенького органа (важить не більш ніж 25 г!) раптом трапляються неполадки, то організм людини відразу ж на це реагує хворобами. Неправильна робота цього органа може стати причиною безлічі недуг, але першопричиною служить дефіцит в організмі йоду. Саме цей елемент бере участь у всіх процесах роботи щитовидної залози.

     Часто людина не помічає, що стала дратівливою, нервовою, легко збудливою. Без причини у неї починає сильніше битися серце. Це перші ознаки проблем у роботі щитовидної залози. А ліки від природи допоможуть налагодити функцію цього органа. На початковій стадії захворювання хворим часто призначають штучні препарати йоду. Але природний йод міститься у багатьох поширених рослинах. Перше місце серед них по праву посідає перстач білий.

     Розглянемо детальніше лікувальні можливості перстачу білого. Почнемо з хвороб щитовидної залози. Щитоподібна  залоза розташовується на передній поверхні трахеї, між щитоподібним хрящем та 5-6-м трахейними кільцями. Це єдиний орган, який синтезує органічні речовини, що містять йод. Серед хвороб щитоподібної залози найпоширеніші — дифузний токсичний зоб (Базедова хвороба), багатовузловий зоб, рак щитоподібної залози та гіпотиреоз (мікседема).

Дифузний токсичний зоб — захворювання, яке зумовлене надлишковою секрецією (виділенням) тироїдних гормонів дифузно (рівномірно) збільшеної залози. Люди з цим захворюванням мають підвищену подразливість, нервозність, пітливість, серцебиття, непереносимість спеки, болі в серці колючого або стискаючого характеру, підвищений апетит, але разом з тим схуднення, проноси. У хворих постійне відчуття жару, вночі сплять під одним простирадлом, п’ють багато води. У таких хворих розвивається слабкість у м’язах, тремтіння кінцівок, у дітей — судомні посмикування, болі в спині, кістках. Кістки стають ламкими. Відбувається порушення функції статевих залоз. У жінок — порушення менструального циклу, в чоловіків знижується потенція, збільшуються молочні залози. Відбуваються і зміни в органах зору. Очні щілини розширені, що створює вигляд гнівного, здивованого або полохливого погляду. При прогресуванні хвороби розвивається серцево-судинна недостатність, миготлива аритмія. В дітей — фізичний та психічний недорозвиток; порушення функції печінки, жовтяниця.

      Статистика твердить, що після операцій на щитовидній залозі кожен десятий оперований стає інвалідом. Тому завжди варто спробувати вилікувати хворобу без оперативного втручання, зокрема і засобами народної медицини. Для лікування проблем щитоподібної залози Бог створив багато помічних рослин. Серед них надійний засіб — перстач білий. Його препарати плавно але впевнено відновлюють та регулюють функції щитовидної залози. В першу чергу завдяки напрочуд багатому хімічному складу рослини нормалізується мінеральний і сольовий баланс в організмі, потім вирівнюється гормональний баланс, внаслідок чого приходять до норми обмінні процеси всього організму. Тому препарати перстачу білого застосовуються як при пониженій так і при підвищеній функціях щитовидної залози. Настойка та інші препарати перстачу білого виліковують дифузний, токсичний та вузловий зоб, тиреотоксикоз, гіпертиреоз, гіперплазію щитовидної залози, розсмоктують вузли, ліквідовують дифузні зміни та знищують токсичні явища в щитовидці та організмі в цілому. В людини поступово зникають задишка, тахікардія, пітливість, дратівливість, нервозність. Нормалізуються апетит та вага тіла.  Для лікування хвороб ендокринної системи використовують кореневища з коренями перстачу білого різного способу приготування та різної концентрації. Найбільш поширена та популярна 10%-на настойка кореневища з коренями на 40-градусній горілці. П'ють її по 30 капель 3 рази в день за 20 хвилин до їди. Приймають  один місяць, потім роблять на тиждень перерву. Курс лікування залежить від складності хвороби та здатності самого організму з нею боротися. Це може бути від кількох місяців до кількох років в запущених випадках. Кому зручніше, той може вживати відвар кореневища чи водний настій всієї рослини. Відомий в Україні дослідник перстачу білого, кандидат біологічних наук Г.Смик рекомендував для лікування хвороб щитовидної залози такий рецепт: приймати відвар всієї рослини. Дозування індивідуальне, залежно від стадії та форми захворювання. Спочатку беруть приблизно 20 гр. сухої рослини, зібраної на початку цвітіння, заливають 1 склянку води і тримають в закритій посудині в натопленій печі 4-6 годин. Можна банку накрити скляною кришкою і заліпити тістом.  Випивати в три прийоми. Повторне лікування через 2-3 дні. Концентрацію відвару поступово нарощують. (Очевидно не більше як 30 гр. сухої рослини на одну заварку для денного вживання). Смик пише, що невдач при такому лікуванні не спостерігалося, навіть при запущених формах хвороби.  Але він не каже про тривалість лікування, перерви. Тут треба орієнтуватися на самопочуття та результати попередніх процедур.                                                                                           Краще перстач поєднувати з іншими продуктами, багатими на природний йод, це зокрема нетреба звичайна (дурнишник), аронія чорноплідна, бур'як червоний, ламінарія (морська капуста), ісландський мох, плоди фейхоа та інші.

    Для лікування вузлового зобу добре себе зарекомендувала мазь з кореня морозника та спиртової або олійної витяжки з кореня перстачу білого. З цієї мазі роблять компреси на ділянку щитовидної залози. Тривалість компресу, кількість мазі та курс лікування  індивідуальні, залежно від самопочуття хворого.

    При лікуванні препаратами з перстачу білого хворих із супутніми хворобами серцево-судинної системи, треба слідкувати за станом свого здоров'я, починати лікування з мінімальних доз ліків, особливо тим, хто страждає на гіпотонію та тахікардію. Детальніше про протипоказання та побічні дії, - в кінці даної статті в окремому розділі.

Інші лікувальні властивості перстачу білого.

     Перстач білий зміцнює центральну нервову систему, тонізуючи та водночас заспокоюючи її. В цьому випадку краще брати водний настій листя рослини.

 

     При лікуванні деяких хвороб серцево-судинної системи препарати перстачу білого також з успіхом застосовуються, але треба мати на увазі, що його не можна використовувати при явно вираженій гіпотонії та з обережністю, в малих дозах вживати при тахікардії, аритмії, ішемії. Таким людям треба слідкувати за артеріальним тиском та ритмом серцевих скорочень. Починати лікування треба не з 30-ти капель настойки на разовий прийом, а з 3-5 капель. При доброму самопочутті дозування можна плавно збільшувати. При цьому лікувальний ефект від препаратів перстачу білого не зменшиться, хоча наступить дещо пізніше.

     Хорошою властивістю препаратів з перстачу білого є їх здатність виводити зайвий холестерин з кровоносних судин, збільшувати еластичність судин та зміцнюючи їх. Тому препарати перстачу білого рекомендують для профілактики та лікування інсультів, інфаркту, атеросклерозу, гіпертонії, аритмії, ішемії, тахікардії. Вони регулюють і нормалізують роботу серцево-судинної системи, комплексно поліпшують склад крові, нормалізують в ній склад цукру та холестерину, знижують капілярну проникність, звужують судини до норми та усувають внутрішні кровотечі. Також препарати перстачу білого дещо розріджують кров, що для декого добре, але хворим з поганим згортанням крові треба бути обережними.

      Коли немає вищезгаданих застережень, то хворі можуть лікуватися настойкою з кореневищ чи цілої рослини перстачу білого, зокрема вживати 10%-ну настойку по 20-30 капель 3 рази в день за 15-20 хвилин до їди протягом місяця, після чого робити перерву на тиждень і продовжити лікування. М'якше діє відвар чи настойка зі всієї рослини. Ще лагідніша на серцево-судинну систему дія водного настою листя. Однак в листі значно менше ніж в кореневищі корисних речовин. 

        Досить широкий спектр застосування препаратів перстачу білого при лікуванні хвороб шлунково-кишкового тракту. Як і перстач прямостоячий (калган), перстач білий має крім всього іншого багато дубильних речовин, тому є хорошим в'яжучим засобом. З успіхом застосовується при проносах, дизентерії, діареї, колітах, ентероколітах, шлункових коліках, панкреатиті, та інших розладах шлунково-кишкового тракту. Підвищується тонус кишечника, робота печінки (лікуються гепатит, цироз, жовтуха). Завдяки наявності антисептика срібла і збільшенню моторики кишечника лікуються виразки шлунково-кишкового тракту. Використовується в цих випадках корінь рослини як у вигляді спиртової настойки так і у вигляді відвару чи настою. При лікуванні геморою роблять компреси з відвару рослини та мікроклізми з відвару перстачу та ромашки.

       Перстач  білий є одним з кращих сечогінних засобів, який не подразнює нирок.

     Для лікування деяких захворювань суглобів з успіхом використовується ось така мазь:  Подрібнити 5 грам кореня  перстачу білого на кавомолці, залити 200 грам розтопленого масла або свинячого жиру, варити при слабкому вогні 7 хвилин, процідити і злити в скляну банку. Натирати хворі місця при хворобах суглобів (артрит, артроз, остеохондроз, радикуліт, подагра) або робити компреси.

       При лікуванні шкірних хвороб часто використовують присипки з порошку кореня або листя рослини. Вони багаті на дубильні речовини, мають в'яжучу та антисептичну дію. Зокрема такі присипки застосовуються при лікуванні гнійних мокнучих ран, мокнучих екзем, опіків, гнійників на шкірі, зовнішніх кровотеч, контузій, забиттів з крововиливами. При потребі присипку можна зафіксувати пов'язкою. Це зокрема доцільно при фурункулах, карбункулах, абсцесах, гематомах.  А ось при панариції використовують мазь з кореневищ перстача білого. Багатьом людям докучають тріщини стоп, п'ят. В цьому випадку варто спробувати такий рецепт: до спиртової настойки кореневищ перстачу білого додати оливкової олії і робити компреси.

        При порушенні в організмі обміну речовин препарати перстачу білого мають неабияку цінність, адже в цій рослині мікро та макроелементів міститься не менше ніж у відомому бальзамі Біттнера. Перстач нормалізує мінеральний та сольовий обмін, вирівнює гормональний баланс в результаті чого приходять до норми  обмінні процеси всього організму. З організму виводяться токсини, шлаки, радіонукліди, розсмоктуються кісти, вузлові утворення. Лікуються такі важкі хвороби як діабет, подагра, ревматизм. Зокрема при подагрі і ревматизмі перстач білий є одним з кращих засобів. Допомагають вони зміцнити імунітет, вилікувати цингу, анемію, посилюють статевий потяг.

        Перстач білий є одним з добрих протипухлиних засобів, його препарати, зокрема настойка кореневищ та відвар всієї рослини зупиняють розвиток пухлинного процесу, допомагають розсмоктувати кісти, міоми, різні вузлові утворення. Препаратами перстаму білого лікуються рак мозку, рак шлунку та матки, аденома передміхурової залози та хронічний лімфолейкоз.  Всередину вживають в цих випадках 10%-ну спиртову настойку кореневищ по 30 капель 3 рази в день за 15-20 хвилин до їди. Приймають протягом 3-х місяців без перерви. Таким чином при лікуванні пухлин треба випити приблизно 0,5 л настойки. При зовнішніх пухлинах паралельно роблять примочки з водного настою рослини.    

        При такому багатому хімічному складі і концентрації корисних речовин перстач білий знаходить свій позитивний вплив і на лікування жіночих хвороб. Перш за все він нормалізує порушений менструальний цикл, зменшує болі під час місячних. Як вже було згадано препарати перстачу білого допомагають розсмоктувати різноманітні кісти, міоми та інші новоутворення. При мастопатії добре діє мазь з коренів морозника та перстачу білого. Помічним є перстач білий при опущенні матки, білях, недоношуванні вагітності та ряді інших гінекологічних проблем. При хронічних жіночих хворобах треба пити 10%-ну спиртову настоянку кореневищ з тижневими перервами після кожного місяця. Однак вагітним треба пити відвар рослини і то в невеликих дозах. Різко треба зменшити дозування препаратів перстачу білого під час проходження клімактеричного періоду. 

       Щодо лікування дітей, то їм дозування препаратів перстачу білого треба зменшувати пропорційно до віку та маси тіла. До 10-ти років краще давати  відвари та водні настої ніж спиртові настойки.

 

Препарати з перстачу білого: 

     В народній медицині використовуються як кореневища з коренями перстачу білого так і надземна частина, тобто стебла з листям та квітами. В свою чергу лікуватися ними можна як свіжими так і сушеними. Із сушеного кореневища перстачу можна приготувати різної концентрації (від 5% до 30%) настойки, відвари та настої. З листя настойок робити не прийнято. Вони використовуються частіше  для заварювання як чай.

     Ось найбільш поширені види та способи приготування препаратів з перстачу білого:  

1.Настойка 10%-на. 100 грам висушеного і подрібненого кореневища перстачу заливають 1 л якісної горілки міцністю 40 градусів. Накривають кришкою і настоюють в темному, теплому місці протягом місяця, час від часу струшуючи банку (кілька разів на тиждень). Зберігають після відціджування в темному прохолодному місці. Це найбільш поширений препарат з перстачу білого. П'ють таку настойку практично при всіх випадках застосування. Дозування та тривалість лікування різні і залежать від виду захворювання, стадії хвороби, супутніх хвороб та загального стану організму.

2.   Відвар. Пити відвар перстачу. 1 столову ложку сушеної рослини перстачу (листя з кореневищем і коренями) або 2 ст.л. (жменю) свіжого листя залити 400 мл окропу в термосі, настояти 6-8 годин, краще на ніч. Процідити. Пити по ½ склянки 3 рази на день до їжі. Пити 1 місяць, потім 7 днів перерви. Це 1 курс.

3.   Водний настій кореня  (Загальний рецепт). 10 грам кореня перстачу білого залити 0,5 л окропу,  витримати на слабкому вогні 10-12 хвилин, настояти годину в закритій посудині, відцідити і довести кип'яченою водою до початкового об'єму. Пити по 2 столові ложки 3 рази в день до їди. Курс лікування 5 днів, потім перерва, при потребі повторити.

4.   Водний настій листя. (Людям з хворим серцем).  2 столові ложки свіжого або 1 столова ложка сушеного листя залити стаканом окропу, настояти в термосі 8 годин, відцідити і пити по 100 мл 3 р.д.  за 20 хв. до їди. Цей рецепт не для лікування хвороб серця, а для лікування інших хвороб людям з хворим серцем.

5.   Мазь.  При вузловому зобі, запаленнях суглобів, остеохондрозі, радикуліті. Подрібнити 5 грам кореня перстачу білого на кавомолці, залити 200 грам розтопленого масла або свинячого жиру, варити при слабкому вогні 7 хвилин, процідити і злити в скляну банку. Натирати хворі місця при хворобах суглобів або робити компреси.

6.   Порошок. Для присипок при шкірних захворюваннях роблять порошок з кореневища чи сушеного листя.

 

 

Протипоказання та побічні дії:  Фармакологічні дослідження  підтвердили, що перстач білий не є токсичним і майже немає протипоказань, тому в помірних дозах його можна вживати практично пожиттєво.

Щодо протипоказань, то слід сказати, що перстач білий знижує кров'яний тиск, тому при вираженій гіпотонії він протипоказаний. Важливо під час прийому препаратів перстачу спостерігати за роботою серця, поскільки можливо суттєве прискорення серцевого ритму і прогресування тахікардії. При її появі треба зменшити дозування препарату до мінімуму, при цьому ефект від прийому перстачу не зменшиться, але настане дещо пізніше.

    Так само обережно треба приймати перстач білий при аритмії, ішемії та індивідуальній непереносимості до препаратів перстачу білого. Зменшити дозування перстачу білого до мінімуму треба також в клімактеричний період.

    Не варто приймати без особливої потреби препарати перстачу білого вагітним жінкам та тим, що годують дітей грудним молоком, поскільки ще вивчена його дія на плід та організм грудних дітей.

     При колітах з атонічними запорами також не варто приймати препарати перстачу білого, поскільки вони можуть посилити запори і зробити болючим процес виділення.

 

Зберігання: Сушений корінь перстачу білого треба зберігати в паперових пакетах або картонних коробках в сухому місці. Оберігати від сирості. Настойку зберігають в темному прохолодному місця. Краще в пляшках з темного скла.

Строк придатності. Не менше 2-х років з часу збору кореня.

 

                                                                                           З повагою, Роман Савчишин