Важко знайти більш відомий в народі гриб ніж мухомор червоний. Його знають практично всі, навіть ті, хто грибів не збирає. Але знання ці досить обмежені. Знають переважно, що це отруйний гриб та знають і то не всі, який він на вид. Гриб дійсно досить отруйний, але природа подарувала його нам не для харчування, а для лікування. Можливості його застосування в побуті, ветеринарії і особливо в медицині дуже широкі. Тому з цим грибом варто познайомитися поближче.

 

     Офіційна назва гриба – Мухомор червоний, російською – мухомор красный, латинська назва - Amanita muscaria (L.). Народні назви в різних місцевостях свої, - моримух, мари муха, жабурка, мухаїр і т.д. Гриб родини мухоморових. Шапинка 5 —15 см. у діаметрі, у молодих грибів майже куляста, у зрілих — опукло- або плоскорозпростерта, з тонким рубчастим краєм, яскраво-червона або оранжева, з численними білими або жовтуватими пластівцями, які після дощу часом зникають; пластинки густі, тонкі, вільні, білі. Спорова маса біла. Ніжка циліндрична, з великою бульбою, щільна, пізніше з порожниною, 5—13 (18) см. заввишки і 1—3 (4) см. завтовшки, з широким білим (по краю жовтим) кільцем у верхній частині; піхва приросла, має вигляд концентричних, бородавчасто -лускатих смуг. М'якуш білий, під шкіркою шапинки — жовтуватий, без виразного запаху. До речі, вчені-біологи досі остаточно не визначилися, відносити гриби до рослин чи до тварин. Раніше їх відносили до нижчих рослин. Гриби поєднують ознаки як рослин (непорушність, верхівковий ріст,  наявність кліткових стінок та ін.) так і тварин (гетеротрофний тип обміну, наявність хітинового покриття, утворення сечовини та ін.).

 

     Росте цей гриб практично у всіх помірних широтах, в Україні особливо багато його в Карпатах, Поліссі та на Волині. Плодоношення відбувається з кінця червня і до кінця жовтня. Росте він як в хвойних (соснових) так і в мішаних лісах. Росте переважно групами. На одному і тому ж місці (галявині) може рости роками. Гриб дуже красивий, може тому недосвідчені грибники його подекуди збирають в корзину до їстівних грибів. В родині мухоморів є і добрі їстівні гриби. Це мухомор цезаря, мухомор сіро-рожевий і поплавок. Дехто може помилково взяти зовсім молодий гриб, коли він ще не має своїх характерних ознак. В дорослого гриба на яскраво червоній шапинці знаходяться білі крапинки різного розміру і форми. Отруюються частіше мухомором вонючим і порфировим, які зовнішньо нагадують сироїжки і печериці. При лікувальних дозах, визначених протягом століть народною медициною мухомор не становить небезпеки. При середніх дозах мухомор має наркотичну і п'янку дії. Смертельна ж доза мухомора червоного для звичайної людини становить 3-5 шапинок.

    Хімічний склад мухомора червоного ще мало вивчений, хоча його вивченням займаються вчені-медики Швейцарії, Англії, Японії та ряду інших країн. Встановлено, що гриб містить декілька отруйних алкалоїдів, - мускарин, мускаридин, мусцимол, іботенову кислоту та оранжево-червоний пігмент мускаруфін. Стверджується, що в основному саме завдяки мускаруфіну мухомор має протипухлинні властивості. Містить він також такі алкалоїди як мікоатропін, триметиламін, путерисцин, бетанін, буфотенін, гіосциамін, фаллін, холін, ефірні олії, ферменти і т.д. 

     В давнину мухомор червоний використовували і знахарі. Переважно це було характерно для народів Півночі.

    Давньогрецькі атлети перед змаганнями з'їдали невеликий кусок мухомора, який був для них своєрідним допінгом для зміцнення сили, бадьорості, сміливості, притуплення болю.

    Використовувався мухомор деякими древніми полководцями для своїх воїнів. Відомо, що воїни вікінгів напередодні битви вживали мухомор. На наступний день вони ставали безстрашними і рішучими, в них притуплялося відчуття болю. Те, що й треба було для середньовічного воїна. Згідно давнього літопису російським воїнам перед Льодовим побоїщем давали по кусочку мухомора. Після цього вони впадали в ейфорію, не знали страху, появлялося бажання все ламати і руйнувати. Російський завойовник територій Єрмак  (ХVІ-те століття) також давав перед боєм своїм воїнам по кусочку якогось гриба, що мав наркотичні властивості, очевидно мухомора.

   До нас дійшли дані, що мухомор здавна використовувався для лікувальних цілей жителями Аляски, Чукотки, Камчатки. Природа там небагата і людям приходилося більш прискіпливо досліджувати те, що було під руками.  В цих регіонах Росії і по даний час різноманітні водні і спиртові настоянки мухомора приймають для лікування ревматизму, пухлин залоз, туберкульозу і захворювань нервової системи. На Чукотці з успіхом застосовували цей гриб при лікуванні екземи, подагри, склерозу, а спеціальну настойку з мухомора застосовували як тонізуючий засіб для зняття фізичної втоми. На підтвердження особливої популярності мухомора на Чукотці свідчать і наскельні малюнки, на яких зображені мухомори у вигляді людських фігурок. 

    В селах прості люди, які не мали можливості придбати інші ліки, при ревматизмі натирали болючі місця маззю з мухомора. Мухоморами труїли мух, клопів та інших комах.  

      В побуті мухомор використовують завдяки його сильній інсектицидній дії переважно для знешкодження мух і клопів. Для боротьби з мухами з мухомора готують міцний відвар. Невелику кількість цього відвару підсолоджують цукром і наливають в неглибоку тарілку, а зверху кладуть фільтрувальний папір, так щоби краї паперу трохи виступали за краї тарілки. Замість відвару в тарілку можна покласти маленькі кусочки гриба, залити їх невеликою кількістю підсолодженої води або молока, а зверху так само покласти фільтрувальний папір. Споживаючи розчин мухи гинуть. Свіжим соком або вареним грибом у вигляді кашки  змащували місця скупчення клопів.

       У ветеринарії препарати гриба також знаходять своє застосування. Хто має домашніх тварин, той міг помітити, що хвора тварина безпомилково вибирає при хворобі саме ту траву, яку їй треба їсти. Ще в давнину мисливці та пастухи помітили, що поїдаючи шапинки мухомора олені і лосі позбавлялися від глистів. Російський цілитель Володимир Миронов наводить цікавий факт самолікування свійської худоби від лейкозу. Коли він працював ветлікарем в одному з колгоспів Володимирської області він помітив і задумався, чому у хворих та ослаблених телят після випасання в лісі поліпшувався загальний стан, прискорювалося одужання, вони стали набирати вагу. Він запитав пастухів, чи ті не помічали чогось незвичного в поведінці телят в лісі. Пастухи повідомили, що ці телята паслися в лісі і їли червоні мухомори, потім випивали багато води з калюж. Невдовзі їх починало сильно трусити, але через деякий час вони заспокоювалися і з кожним днем поступово йшли на поправку.

Те, що протипоказано здоровому організму, може стати спасінням для хворої людини. Така суть і загадка мухомора і не лише його, а й деяких інших рослинних отрут, таких як болиголов, аконіт та деяких  інших. Тобто та сама речовина може бути і лікарством і отрутою, залежно від дози, стану хворого, поєднання з іншими препаратами і т.д. До офіційної Фармакопеї України мухомор червоний поки що не включений. Хоча в деяких країнах офіційна медицина при ряді хворіб його використовує. Народна медицина здавна використовувала і використовує мухомор червоний як засіб від болю в суглобах, попереку, при онкології. Лікар-фітотерапевт, гомеопат Макеєнко Тамара Володимирівна написала брошуру «Лечение мухоморами», в якій вона описує випадки і способи лікування мухомором червоним в гомеопатії. В наш час інформаційного буму лікувальні властивості мухомора  червоного стають все більш відомими широкому загалу і він заслужено набирає щораз більшої популярності. В даний час лікувальні властивості мухомора вивчені досить широко і завдяки засобам масової інформації, соціальним мережам ці знання стають все більш доступними. Я декілька років збирав з різних джерел інформацію про лікувальні властивості мухомора червоного та способи його використання, систематизував та узагальнював ці дані і хочу поділитися ними з усіма, кому це цікаво, бо мухомор цього заслуговує.

    Мабуть найбільше значення в даний час має застосування мухомора при онкології. Зокрема багато знахарів, спеціалістів народної медицини та деякі професійні лікарі-онкологи використовують препарати мухомора практично при всіх видах онкології, зокрема раку мозку, легень, при лейкозах та променевих виразках, мастопатії та інших патологіях молочної залози, міомах, фіброзно-кістозній мастопатії, аденомі простати, різного роду кістах, поліпах. Щоправда спеціалісти стверджують, що більш чутливі до лікування мухомором органи вище діафрагми. Одночасно при лікуванні мухомором основної хвороби поліпшується діяльність печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, кровоносної системи в тому числі кровопостачання і робота мозку. Паралельно з прийомом настойки мухомора рекомендують змащувати такою ж настоянкою або маззю чи кремами з мухомора лімфовузли, розташовані поряд з онкопухлинами.

     Слід пам’ятати, що отрута мухомора безпосередньо ракових клітин не вбиває, як і інші рослинні отрути (болиголов, аконіт, чистотіл, веселка і ін.). Це може зробити тільки дуже сильна хімічна отрута (циклофосфан, наприклад і то не завжди). Мускаруфін мухомора ніби заспокоює психіку хворого, спричиняє легку ейфорію і заставляє організм вийти зі ступора, почати виділяти перфорин, який і вбиває ракові клітини, тобто мухомор ніби підштовхує організм на боротьбу з хворобою.

    При лікуванні онкологічних захворювань знахарі та деякі лікарі найчастіше рекомендують використовувати 50%-ну настойку шапинок червоного мухомора на горілці. При інших захворюваннях, не пов’язаних з онкологією, використовують слабшу 10%-ну настоянку мухомора. Про технологію виготовлення різних препаратів з мухомора буде сказано нижче. 

      П'ють настоянку мухомора при онкологічних хворобах переважно по певній схемі. Оскільки мухомор є досить отруйним грибом, його використовують в невеликих дозах, міряють по каплях за допомогою піпетки. Переважно вживають один раз в день перед сном (в 21-22.00 год). Розчиняють в 50-100 мл теплого молока або чистої води.  В перший день пють 1 каплю, другий – 2 каплі, і так до 15-ти капель. Це в загальному виходить 1200 капель або приблизно 60 мілілітрів настойки. (1мілілітр – 20 капель). Індивідуальну максимальну дозу визначає лікуючий лікар, залежно від хвороби та загального стану хворого. Дійшовши до максимальної дози на наступний день її щодня знижують по 1 каплі. Це перший курс. Без перерви таких курсів проводять 4-5. Інколи між курсами роблять перерву на 7-10 днів. Дехто навіть рекомендує своїм пацієнтам приймати настоянку мухомора три рази в день, нарощуючи на кожен прийом кількість капель від 1 до 20-ти, а потім так само знижуючи щодня по одній каплі.

     Після всіх курсів лікування мухомором треба зробити на місяць перерву і при потребі можна повторити лікування або відразу переходити до лікування іншими препаратами, наприклад грибом веселка звичайна, аконітом чи болиголовом. В залежності від хвороби та стану організму, лікуючий лікар може призначити іншу дозу, та схему лікування. Наприклад кількість капель, що призначені на певний день, можна ділити порівну на 3 прийоми за день (перед їдою), приймати мухомор без перерв між курсами, але разова доза в будь-якому випадку не повинна перевищувати 20-ти капель, тобто за добу при 3-разовому прийомі не більше 60-ти капель. Різні ступені отруєння мухомором теоретично можливі при лікуванні переважно онкологічних хворіб, (при їх лікуванні використовується міцніша концентрація мухомора і організм онкологічно хворих як правило більш ослаблений) тому відразу ж слід описати симптоми передозування, отруєння, заходи по наданню першої допомоги.

   При незначному передозуванні мухомора людина відчуває прилив сил, веселість, прискорене серцебиття, може з’явитися викривлене сприйняття реальності і галюцинації. При значному перевищенні дози можливе отруєння: різної сили рвота, нудота, болі в животі, понос, нервова збудливість, сильне головокружіння, задишка, підвищені пітливість і слюноточивість, втрата свідомості, маячня, галюцинації, судороги). В такому разі треба припинити прийом мухомора. Якщо отруєння проходить важко, треба викликати лікаря, зробити кілька разів промивання шлунку (через прийняття води і рвоту), прийняти послаблююче або зробити клізму.  Через тиждень можна відновити лікування, але не доходити до тієї дози, при якій появилися ознаки отруєння. Наприклад, якщо ознаки отруєння появилися при прийомі 12-ти капель настойки, то при поновленні лікування треба спинитися на 8-10-ти каплях і протриматися на цій дозі 5-7 днів, а тоді знижувати дозу по каплі в день. Не можна давати препарати мухомора дітям, вагітним, а людям з хворобами органів травлення треба бути максимально обережними і ні в якому разі не перевищувати дозу, не форсувати лікування.   

    У випадках онкологічних захворювань препарати мухомора варто поєднувати та чергувати з іншими протипухлинними засобами. Тоді можна сподіватися на те, що атакована ніби з різних сторін пухлина швидше буде переможена. Відомий фітотерапевт з Уфи - Рим Ахмедов, порівнював такі поєднання і чергування з тим, що краще тягнути віз не одним конем а запряженою трійкою коней. Добре чергувати настойку мухомора з настойкою грибів веселки, шиїтаке, трави болиголова, аконіту, інших препаратів (за погодженням з лікуючим лікарем). Але треба мати на увазі, що мухомор не можна приймати одночасно з іншими препаратами, які є одночасно отрутами, такими як болиголов, аконіт, омик, чистотіл. Якщо їх і приймати в один день, то не за один прийом, а наприклад одні ліки зранку, другі в обід, а треті вечором. вечором.

Ось цікавий рецепт такого комплексного лікування онкології мухомором: треба відламати 4 шапинки мухомора середньої величини, не мити їх і не різати, а покришити руками в банку місткістю 500-700 мл, залити 150 мл чистого спирту і тримати 2 тижні в темному місці, процідити через марлю в 2-3 шари. Прийом починають з 2-х капель, збільшуючи щоденно на 2 каплі і протягом 10-ти днів довести до 20-ти капель і повторити в зворотньому порядку до 2-х капель. Приймають один раз в день перед сном, капаючи настойку в 50 г теплого молока. Після цього курсу зробити перерву на 1 місяць. Під час перерви прийняти 10 г мумійо, розчиненого в 0,5 л води. Пити по 25 г зранку натщесерце протягом 10 днів. Після закінчення місячної перерви знову 20 днів лікування мухомором як в перший курс. Тоді знову перерва 1 місяць під час якої приймати трави: подорожник – 10 г, безсмертник – 10 г, калган (корінь) – 10 г, березові бруньки – 100 г, соснові бруньки – 100 г, чага (березовий гриб) – 500 г. Весь вказаний збір скласти в емальований посуд, залити 3 л кип'яченої води і попарити (не кип’ятити) на слабкому вогні 2-3 години. Остудити і процідити. В цей розчин добавити 0,5 л меду, 500 г соку алое та 500 мл спирту. Настояти 5 днів і пити по 50 мл 3 рази в день за 30 хвилин до їди. Перед вживанням збовтувати.  

   Деякі лікарі радять приймати лікувальний курс мухомора після проведення курсу лікування грибом веселка. Вже згадувана мною лікар-фітотерапевт, гомеопат Макеєнко Т.В. протягом багатьох років з великим успіхом застосовує в своїй лікувальній практиці сильнодіючі отруйні лікарські рослини (болиголов плямистий, аконіт, мухомори та ін.), поскільки саме отруйні рослини є самими ефективними при лікуванні важких захворювань, особливо пухлинних (рак, зоб, мастопатія, міома, аденома простати, кісти, поліпи та ін.) Лікування сильнодіючими лікарськими рослинами вона рекомендує починати з болиголова. В екстрених випадках (онкологічні хвороби, запущені доброякісні пухлини, та ін.) рекомендує лікуватися всіма вищевказаними сильнодіючими травами одночасно – для якнайшвидшого досягнення позитивного ефекту. Для отримання максимального ефекту від лікування травами необхідно провести  не менше 3-х курсів лікування з перервами між курсами в 1 тиждень. Хворим на злоякісні захворювання недостатньо провести лікування тільки одним болиголовом. Лікар Макеєнко Т.В. рекомендує провести комплексне лікування (3 курси) болиголовом, аконітом і мухомором (всі настойки приймаються щоденно в різний час), протипухлинною маззю (змазувати уражену ділянку 1 раз в день).

      Рим Ахмедов в своїй книзі «Одолень-трава» наводить приклад лікування мухомором та болиголовом в Алтайському фітоцентрі лікарем-онкологом Сергієм Васильовичем Корепановим (Рим Ахмедов, «Одолень-трава», «Китап», Уфа, 1999р., стор.29-31) «Працюючи в онкодиспансері, розповідає він,- і будучи невільним свідком прийому всередину отруйних рослин, можу сміло сказати, що побічних дій від них набагато менше, ніж від пригорщі призначуваних на прийомах лікарями таблеток. Безпечні дози отруйних рослин підбиралися в народі віками. Ракові клітини слабкіші здорових. Завдання променевої і хіміотерапії знищити слабкі, зберігши сильні. Та ж ціль переслідується народною медициною шляхом використання отруйних рослин. Основні отруйні рослини, які застосовуються в народі при лікуванні онкологічних хвороб такі: мухомор червоний, болиголов плямистий, вех отруйний, омик, алаказія, аконіт, чистотіл, софора японська та інші. Як правило проводиться курс лікування якою-небудь однією рослиною». Спосіб лікування раку будь-якої локалізації по Корепанову: шапинки мухоморів (без ніжок) щільно вкладають в скляну банку (частіше трилітрову), закривають капроновою кришкою. Банку закопують в землю на глибину 1 метр (мінімальні атмосферні коливання, оптимальна температура). Виймають із землі через 30-40 днів. Неоднорідну масу, яка там утворилася, проціджують через 3-4 шари марлі. В результаті з трилітрової банки шапинок виходить біля 0,6-1 літра темно-коричневої густої рідини із специфічним запахом. Зберігають в холодильнику. Без добавки спирту на поверхні появляється тонка плівка плісені. Властивості рідини при цьому не втрачаються. Можна консервувати цей сік спиртом в співвідношенні 1:4 (одна частина спирту на 4 частини соку). Вважається, що лікувальні властивості цього соку зберігаються не  менше двох років. При онкологічних захворюваннях приймають всередину, починаючи з однієї каплі, поступово збільшують дозування, додаючи в день по каплі. Переважно максимальна доза не перевищує 20 капель, середня 5-6 капель 1 раз в день. Каплі розводять в 1/3 стакану  молока, приймають за 30 хвилин до їди в будь-який час доби. 30 днів прийом, 7 днів – перерва.

       Використовується цей сік також зовнішньо (очевидно, що треба попередньо розвести в 3-4 рази водою чи горілкою, щоби зменшити концентрацію алкалоїдів мухомора) при болях в суглобах, в хребті.

        При суглобових захворюваннях, таких як артрити, артрози, радикуліти, та інші препарати мухомора значно зменшують відчуття болю, знімають запалення та набряки. Хоча слід зазначити, що органічні зміни в хрящовій тканині суглоба мухомор не виліковує. Міжхребцеві грижі він також не лікує. При вищеназваних суглобових захворюваннях переважно роблять розтирання препаратами мухомора. В цьому випадку можна застосовувати мазь з мухомора або слабку настоянку. При ревматизмі, ішіасі та радикуліті також звичайно, роблять розтирання настойкою. Зокрема відомий Уфимський травник Рим Ахмедов рекомендує розтирання настойкою мухомора при радикуліті та ішіасі ((Рим Ахмедов, «Растения-твои друзья и недруги», «Китап», Уфа, 2006р., стор.170).

Також застосовують при відчутті втоми в шиї та спині, особливо в положенні стоячи та сидячи, болях в м'язах спини, хрускоту в суглобах, перехресному ураженні суглобів лівої ноги та правої руки і навпаки.

    На одному з сайтів в Інтернеті я знайшов такий цікавий рецепт лікування мухомором артрозу різних суглобів (наводжу витяг): « настойкою мухомора дуже добре лікується артроз суглобів… В 1991р. в мене був артроз лівого колінного суглоба. Я стала регулярно розтирати всі суглоби горілчаною настойкою мухомора. Роблю це раз на 2 роки по схемі: 10 днів розтираю і роблю перерву на 20 днів і так 3 місяці. Розтирала всі суглоби: гомілковостопні, колінні, тазобедренні (кульшові), променевозап'ястні, ліктьові, плечові і весь хребет кожен вечір. Треба слідкувати за складом  сечі. В сечі може появитися велика кількість солей. Треба буде пропити 7 днів препарат «Леспефрил» для очищення крові від азотистих сполук і солей після кожного курсу розтирання мухомором. Це робиться для профілактики засмічення  нирок продуктами життєдіяльності нашого організму.» Звичайно, що хрящ в суглобах таке лікування не відновить, але усунення больових відчуттів та збільшення рухливості суглобів також надзвичайно важливо. Щодо артрозів, то варто поєднувати розтирання суглобів настойкою мухомора з вживанням щоденно на протязі місяця порошку гриба березова губка. Цей порошок вживається по чайній ложці два рази в день один місяць весною (березень) і один місяць восени (жовтень).

       При шкірних хворобах мухомор має один з найбільших спектрів використання. Тут його препарати використовуються при зовнішніх пухлинах, запущених гнійних ранах і виразках, туберкульозі шкіри, екземах, наривах, набряках, нейродермітах, діатезах, сверблячих  висипаннях, коли свербить і пече шкіра, при почервонінні та розтріскуванні губ, м’язових і суглобових болях, при пухирчатих висипаннях над верхньою губою. В цих випадках мухомор застосовується як у виді спиртової настоянки так і у виді мазей, кремів. При променевих ураженнях шкіри і слизових оболонок, рентгенівських і алергічних дерматитах прийнято використовувати мазь з мухомора. Наприклад пухлини мазь мухомора знімає за лічені години. 

     Буває, що при зборі грибів чи інших роботах в лісі людина отримує вивих, розтягнення сухожиль, забиття, травму, порізи, подряпини та ін. Тоді в лісі можна відразу на травмоване місце накласти через якусь тканину кашку з розім’ятих шапинок мухомора, дати зверху целофан і поверх забинтувати. Біль швидко минає і одужання настає набагато швидше. 

      При лікуванні шкірних, суглобових та інших хвороб, тобто при зовнішньому використанні препаратів мухомора треба мати на увазі, що  мазь з нього втирається чи накладається у виді пластиря, кашки, пасти. Сік, настойку і т.д. слід прикладати не безпосередньо на голе тіло а через якусь тканину, декілька шарів бинту, марлі чи тонкий шар вати, оскільки безпосередньо сам мухомор через сильну концентрацію діючих речовин може спричинити подразнення шкіри і не тільки. Тому для зовнішнього застосування треба використовувати 10%-ну настойку, розводячи її в пропорції 50 капель (половина чайної ложки) на столову ложку перевареної води.

     Багато хворіб нервової системи також піддаються лікуванню мухомором. Це, зокрема захворювання спинного мозку, епілепсія, хорея, нервові тіки, алкоголізм, алкогольна маячня, психози під час інфекційних хворіб із сильним збудженням та безглуздою балакучістю, поведінка з неадекватним сміхом, підвищеними тонами в голосі, співом, бажанням обіймати співрозмовників, абсурдні висловлювання з небажанням хворого відповідати на задані питання, судоми різного походження, паралічі, множинний склероз, депресія, тупий головний біль в лобній частині голови, односторонній головний біль, відчуття льодяного холоду в голові, підвищена чутливість волосистої частини голови, головокружіння. В цих випадках треба давати хворому пити по 5 капель звичайної (50%-ї) настойки мухомора на 50 мл води зранку і вечором. Пити нетривалий час, до 3-х тижнів, якщо виздоровлення не настане, то треба перейти на інше лікарство. При позитивній динаміці можна повторити курс лікування після тижневої перерви. 

     При нервових кризах використовують порошок висушеного мухомора. Його нюхають по дрібці 1-2 рази в день. Починати треба з якнайменшої дози. Запах гриба заспокоює, підвищує тонус.

      Допомагає мухомор також при занепаді сил, розумовій і фізичній перевтомі, відчутті слабкості в кінцівках при збереженні достатньої сили в них, тремтінні кінцівок (не від алкоголю), судомах у великих пальцях рук, онімінні кінцівок, відчутті ніби струму в них, льодяних мурашок, печінні, підвищеній чутливості до холоду в кінцівках, хворобливій зябкості.

    При хворобах серцево-судинної системи застосовується переважно настойка мухомора. Якщо настойку (витяжку) з мухомора буде пити здорова людина, то в неї при певних умовах (тривале вживання, перевищення дози) може статися інсульт, а от людям, які перенесли інсульт, навпаки можна і варто лікуватися препаратами мухомора.

     При стенокардії з колючими і пекучими болями в серці, які віддають в ліву руку, сильному серцебитті, спазмах судин, аритмії п'ють звичайно слабшу настойку мухомора. П'ють її один раз в день на півсклянки молока, теплого чаю чи води. В перший день п'ють 1 каплю настойки, другий – 2 каплі і так до 30-ти, а потім назад. Краще пити вечором, за годину до сну. Пити треба 6 місяців, потім місяць перерва. Після цього місяць знову пити від 1 до 15-ти капель і назад, і тоді 10 днів відпочинку.

     При захворюваннях шлунково-кишкового тракту препарати мухомора з успіхом використовуються при підвищеній слюноточивості, гіркій слині, поганому запаху з рота, приступах сильного голоду (переважно по вечорах), відрижці повітря з їжею, нудотою, блювотою безпосередньо після їди, важкості та судорожному болі в шлунку, здутті живота, газах з часниковим запахом, запорах з надзвичайно важким відходженням калу, дизентерієподібному поносі, особливо в дітей, печії в задньому проході, скудній сечі з домішкою тягучого слизу, і навіть при черевному тифі. При шлунково-кишкових захворюваннях лікуватися препаратами мухомора слід особливо обережно, починаючи з однієї каплі в перші 3 дні слабкої (10%-ї) настойки. Далі пити цю настойку треба збільшуючи щодня по 1-й каплі на прийом. Згодом, кали дійдете до 6-ти капель, можна каплі розділяти на 2-3 прийоми в день. Так довести до 10-ти капель в день і тоді зменшувати по одній каплі в день. Після 3-х тижнів прийому зробити на тиждень перерву і тоді можна повторити прийом аналогічно як при першому курсі. У людей, які перехворіли на гепатит, може бути непереносимість організму до мухомора.

      При деяких хворобах ендокринної системи та обміну речовин мухомор також з успіхом використовується. Так цитований вже мною Рим Ахмедов наводить випробуваний ним метод лікування мухомором нецукрового діабету: «Готується настойка з розрахунку 1 частина шапинок грибів на 5 частин горілки. Настояти 2-3 тижні. Приймати спочатку по 5 капель 3 три рази в день (на воді), через 2-3 тижні – по 10 капель. Або підібрати дозування індивідуально 7 чи 8 капель три рази в день» (Див. Рим Ахмедов. “Растения — твои друзья и недруги”, стор.171).

      Радять знахарі лікуватися мухомором і при опуханні залоз.

   При хворобах очей мухомор використовується в таких випадках як помутніння скловидного тіла і кристалика, темні мушки перед очима, свербіж, печія, ослаблення зору, підвищена чутливість до дотику, блефароспазм (судорожне змикання повік), блефарит (запалення країв повік), кон'юнктивіт, міопія (короткозорість), диплопія (двоїння в очах), посмикування повік і очних яблук, астенопія (швидка втомлюваність очей при очній роботі), катаракта. Що в таких випадках робити? Як правило треба поєднувати нетривалі компреси та примочки на повіки з розбавленої настойки мухомора та прийом настойки всередину, бо такі хвороби як наприклад короткозорість та катаракта примочками звичайно не вилікувати.   

     При лор-захворюваннях, простудних хворобах мухомор може зарадити у випадках спастичного надокучливого кашлю, особливо, коли людина нервується або тільки засне; кровохаркання, болів у вухах, колючих болях по ходу євтахієвих труб, гіперемії та опуханні вушних раковин при  ознобі, зуді у вухах, ангіні, туберкульозі.

    Деякі жіночі захворювання також піддаються лікуванню препаратами мухомора. Зокрема вони допомагають при передчасних дуже болісних місячних з відчуттям випадіння  матки, сильного “напирання” на низ живота; подразнюючих шкіру білях; при зуді та печінні в молочних сосках та статевих органах, важкому клімаксі.

    Протипоказання: препаратами мухомора протипоказано лікуватися дітям до 16-ти років, вагітним жінкам, особам, які перехворіли на гепатит.

      Симптоми та ознаками передозування. Для середньої людини середня смертельна доза це 3-4 мухомори. Тому смертельні випадки отруєння мухомором досить рідкі, але різні ступені отруєння від помилкового вживання в їжу чи передозування трапляються частіше. У випадках передозування та отруєння дія отрут проявляється через 30-40 хвилин. Появляється веселість, збудженість, нудота, рвота, болі в животі, понос, підвищене потовиділення, слюноточивість, спрага, задушливість, люди можуть марити, появляються галюцинації. Зіниці очей звужуються, зір падає, тіло дрижить, люди починають співати, танцювати. Далі можуть бути судоми, помутніння і навіть втрата свідомості.

        Заходи безпеки та допомога при отруєнні

При отруєнні мухоморами чи препаратами з нього внаслідок передозування застосовується така невідкладна долікарська допомога:

•     дати хворому випити 0,5-1 л води і викликати блювання , засунувши пальці  рот і подразнюючи корінь язика. Так вчинити кілька разі до повного очищення шлунку від залишків їжі, тобто до чистої води;

•     дати хворому випити сольове послаблююче — 30 г сульфату магнезії на 0,5 склянки води;

•     при відсутності послаблюючого зробити хворому клізму з 1 склянкоютеплої води, в яку бажано добавити для посилення дії 1 чайну ложку мильної стружки з господарського чи дитячого мила;

•     дати хворому 15 капель настойки красапвки (беладонни) або 30 капель Зеленіна або 2 таблетки з числа будь-яких наявних в домашній аптечці препаратів беладонни (бекарбон, бесалол, беллалгін, беллатомінал, беллоїд, шлункові таблетки з екстрактом красавки). Більше, ніж вказана кількість капель і таблеток, приймати не можна. Одужання як правило наступає через 1-2 дні.